Дяченко Марія: всі статті

Відкриваєте стрічку новин і знову – ще одна дитина постраждала від булінгу. Гортаєте соцмережі – те саме, ще один допис, ще одна історія. Звідусіль майорить булінг – це страшно, з ним треба боротись. У школах постійно проводять бесіди, учні пишуть твори й формулюють тези на цю тему, психологи говорять, вчителі попереджають. Здається, тема буквально кричить з кожного кутка. Але що ж це таке насправді? І невже все так страшно? Так. Страшно. І хоч багато хто звично відмахується “та ми в дитинстві теж одне одного дражнили – і нічого”. Та між дражнилками й булінгом така ж прірва, як між синцем і переломом. Цифри, до речі, теж наводять страх. За дослідженням МОН, понад половина українських школярів 5-9 класів (51,3%) хоча б раз зазнавали цькування. І це лише в школах. А булінг живе не тільки в стінах навчальних закладів. Він переслідує у дворах, у спортивних секціях, на роботі, у чатах і соцмережах. Тож так, ця тема дійсно має кричати звідусіль. Але не просто лякати, а вчити запобігати. А розбиратись будемо послідовно – спершу визначення, далі види, а наприкінці — відповідальність. Булінг – це що таке простими словами Якщо коротко й своїми словами, то булінг – це систематичне цькування однієї людини іншою або групою. Ключове слово тут – систематичне. Тобто не разова сварка, не випадковий конфлікт і не невдалий жарт, а постійні, повторювані дії. Саме слово походить від англійського bullying, тобто “залякування”. І щоб ситуація вважалась булінгом, у ній зазвичай є три речі: І ось тут головна різниця з конфліктом. У сварці сторони рівні – посварились, покричали, помирились. У булінгу рівності немає. Одна сторона завжди “б’є”, інша завжди “отримує”. І якщо конфлікт з часом вичерпується, то цькування без втручання тільки набирає обертів. Основні ознаки булінгу та як його розпізнати Найскладніше в цій темі те, що діти зазвичай мовчать. Хтось соромиться, хтось боїться помсти, а хтось вважає, що дорослі все одно не допоможуть. Тому розпізнавати доводиться за непрямими ознаками. Серед них: Окремо про кібербулінг. Тут маркером стає різка реакція на телефон. Дитина здригається від повідомлень, ховає екран, видаляє соцмережі або навпаки сидить у них з тривожним обличчям. Жодна з цих ознак окремо ще не вирок. Та якщо збігаються дві-три й тримаються тижнями – це привід не чекати, а м’яко поговорити з дитиною. Без допиту, без тиску. Просто дати зрозуміти, що ви поруч і на її боці. Які бувають види булінгу Цькування має багато облич, і не всі з них помітні одразу. Хтось б’є, хтось ображає словами, а хтось просто “не помічає” людину й це теж булінг. Розрізняють декілька основних видів. Розберемо кожен. Психологічний булінг – це найпоширеніша форма цькування Образи, прізвиська, глузування, погрози, моральний тиск і постійне приниження. Слідів на тілі не лишає, тому дорослі часто його недооцінюють. А дарма. Саме систематичне приниження найсильніше б’є по самооцінці й психіці. Дитина (та й дорослий) починає вірити, що з нею справді щось не так. І відновлюватись від цього доводиться роками. Фізичний булінг та його наслідки Штовхання, підніжки, стусани, бійки, псування речей. Тобто будь-яка систематична фізична агресія. Його найпростіше помітити. Синці, подряпини, порвані речі говорять самі за себе. Та наслідки тут не лише тілесні. Постійне очікування удару тримає жертву в хронічному стресі, а це вже проблеми зі сном, здоров’ям і навчанням. Фізичне насильство, до речі, найшвидше доходить до поліції, бо його найлегше довести. Соціальний та економічний булінг – приховане цькування Соціальний булінг – це ізоляція. Людину демонстративно не запрошують, не беруть у команду, ігнорують, бойкотують. Зовні ніби нічого не відбувається, ніхто ж не б’є і не ображає. Та для психіки бути “порожнім місцем” часом боляче не менше за стусани. Економічний – це коли цькування б’є по кишені: Часто саме з дрібного вимагання починаються серйозніші речі. Кібербулінг – це цькування в інтернеті та соцмережах Наймолодший і, мабуть, найпідступніший вид. Онлайн цькування – це образливі повідомлення, поширення пліток і фото без згоди, фейкові сторінки, цькування в групових чатах. Головна проблема кібербулінгу в тому, що від нього немає де сховатись, він приходить прямо в кишеню, у будь-який час доби. А ще кривдник може бути анонімним, що розв’язує йому руки. Тому якщо дитина різко змінила ставлення до телефона, потрібно придивитись уважніше. Шкільний булінг – це проблема, яку не можна ігнорувати Найвідоміший і наймасовіший. Тут зустрічаються всі види одразу – образи й прізвиська на перервах, бойкоти, зіпсовані речі, бійки за школою та цькування в класних чатах. Найгірше, що булінг серед дітей часто залишається непоміченим. Учителі списують на “звичайні дитячі конфлікти”, батьки дізнаються останніми, а сама дитина мовчить. Тому якщо дитина каже, що її ображають – дорослим потрібно не відмахуватись, а діяти. Й не чекати, поки “самі розберуться”. Булінг на роботі – це токсична поведінка в колективі Цькування не закінчується з випускним. Доросла версія називається мобінг – це коли колектив або керівник систематично “виживає” людину. Виглядає інтелігентніше, ніж у школі:  За формою інше, по суті та сама кривда. І фінал зазвичай однаковий — вигоріла людина, розхитані нерви та звільнення, яке лише на папері добровільне. Токсичний колектив, до речі, б’є не лише по жертві. Від нього програє й компанія, бо люди в атмосфері цькування просто не можуть нормально працювати. Та яку б назву це не мало, суть завжди одна – комусь систематично роблять боляче. І відбуватись це може як у п’ятому класі, так і в офісі з дрес-кодом. Основні причини чому виникає булінг та фактори ризику Універсальної відповіді немає, та основні причини відомі. Найчастіше корінь у самому кривднику. Цькують зазвичай ті, хто має власні проблеми: Принижуючи когось слабшого, така людина почувається сильнішою. Тобто булінг – це не про жертву, а про кривдника. Жертвою ж може стати будь-хто. Приводом часто стає будь-яка “інакшість”: Та, на жаль, привід завжди знайдеться. Проблема не в окулярах чи зрості, а в тому, хто вирішив цькувати. Ситуацію посилює й саме середовище. Там, де дорослі закривають очі, а спостерігачі мовчать, цькування розквітає. А там, де на перший же випадок реагують – швидко згасає. Як діяти дитині, батькам і вчителям у випадку булінгу Тепер найголовніше – що робити, якщо цькування вже відбувається. Для кожного свої кроки: Хто Що робити Батьки Вислухати дитину, зафіксувати факти, звернутися до школи або поліції. Дитина Розповісти дорослому, не залишатися наодинці з кривдником, зберегти докази. Вчителі Не ігнорувати скаргу, зупинити цькування, залучити батьків і психолога. Свідки Не підтримувати, повідомити дорослих, підтримати постраждалого. Не мовчати! Це головне. Кривда живе саме там, де про неї не говорять. Відповідальність за булінг в Україні Булінг в Україні – не просто “погана поведінка”, а адміністративне правопорушення. З 2019 року за нього карають за статтею 173-4 КУпАП. Відповідальність передбачена законом. За цькування учасника освітнього процесу – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин. Якщо булінг груповий чи повторний – штраф зростає до 3400 грн, а громадські роботи – до 60 годин. А тепер найцікавіше для батьків. Якщо кривднику від 14 до 16 років, штраф платять батьки. Тобто за дитячі “розваги” в класному чаті чи бійки за школою відповідатиме гаманець мами й тата. До штрафу ще додається судовий збір, близько 500 грн. Окремо відповідає й школа. Якщо директор знав про цькування та не повідомив поліцію, його теж штрафують. І це не теорія. Лише за 2025 рік за приховування булінгу склали 16 протоколів. Тож закон на боці жертви. Та потрібно фіксувати факти й не боятись ними скористатись. Тож булінг – це не просто дражнилки. Це реальна небезпека, і про неї справді повинні кричати й трубити в усіх закутках. І так, поруч із навчальною програмою, поруч із будовою слова й табличкою множення, дитина має знати як захистити себе й що робити в таких ситуаціях. Говоріть зі своїми дітьми, цікавтесь їхнім життям і реагуйте на перші ж тривожні дзвіночки. Бо найкращий захист від цькування – це знати, що вдома тебе завжди вислухають і стануть на твій бік.

Мережа супермаркетів «Сільпо» відома кожному українцю не лише як магазин продуктів, а як креативна та свідома мережа ритейлерів, лідер ринку. Дизайнерські супермаркети, унікальні імпортні товари, власна кондитерська та культові передбачення на чеках — усе це стало фірмовим почерком компанії. Саме «Сільпо» зробили революцію в торгівлі і завоювали серця мільйонів покупців. Як народився цей бізнес, які були амбіції та як вдалося закохати в себе українців — розповідаємо у статті.  Що таке Сільпо та чим мережа відрізняється від конкурентів «Сільпо» — назва, яка асоціюється з якісним сервісом, затишною атмосферою та величезним вибором продуктів на будь-який смак. Це одна з найбільших та найуспішніших торгових компаній в Україні, яка входить до складу торгово-промислової групи Fozzy Group. Проте позиції лідера мережа утримує не завдяки кількості магазинів, а через унікальний підхід до арт-простору. Компанія відмовилась від стандартних та однакових торгових залів. Натомість вони почали створювати дизайнерські магазини з різною тематикою. Тобто особливості має не тільки мережа, а й кожен її супермаркет. Ви можете відвідати  супермаркет у стилі стімпанк, космічної станції, рок-фестивалю, японського аніме чи стародавнього замку. Ці дизайни не повторюються, і в кожному місті, районі є унікальні простори від «Сільпо». Мережа має й інші фірмові фішки: Також «Сільпо» не шкодує зусиль на креативні рекламні кампанії, що ще більше виділяє їх на фоні іншого українського ритейлу.  Історія створення Сільпо: з чого починався відомий український бренд Компанія «Сільпо» починала свій шлях наприкінці 90-х років, коли український ринок ритейлу лише зароджувався. Офіційна історія бере свій початок у 1998 році, коли відкрився перший невеликий продуктовий магазин. У цей же час народилась і мережа магазинів Brocard Україна. Засновники бізнесу — Володимир Костельман, Олег Сотніков та Роман Чигир — швидко зрозуміли, що формат застарілих пострадянських гастрономів відходить у минуле, а майбутнє належить великим супермаркетам із системою самообслуговування. Перші кроки «Сільпо» відбувалися в умовах жорсткої економічної кризи, та попри це бренду вдалося масштабуватися. Вони зробили ставку на широкий асортимент та попрацювали над позиціонуванням мережі. Тож на початку 2000-х років мережа почала активно поглинати менші регіональні крамниці та відкривати великі маркети в усіх обласних центрах України. Важливим етапом трансформації став 2014 рік, коли керівництво вирішило повністю змінити візуальну філософію компанії та запустило формат дизайнерських магазинів. Перший дизайнерський супермаркет був присвячений темі етнічних орнаментів і мав шалений успіх. Саме тоді стало зрозуміло, що український покупець готовий платити не лише за товар, а й за атмосферу. З того часу бренд «Сільпо» остаточно закріпив за собою статус головного інноватора в індустрії, перетворившись із звичайної продуктової мережі на невіддільну частину сучасної української міської культури. Хто власник Сільпо та які компанії стоять за мережею Ключовий власник «Сільпо» та його засновник — відомий український підприємець Володимир Костельман. Йому належить контрольний пакет акцій компанії. Його партнеру по бізнесу — Олег Сотніков та Романом Чигир.  Сам Володимир Костельман народився в Дніпрі, звідки родом і велика частина українських успішних бізнесів. Зокрема, супермаркети косметики EVA також зʼявилися в Дніпрі. «Сільпо» включає кілька юридичних осіб: Корпорація активно розширює свою присутність на ринку через великі M&A-угоди (злиття та поглинання), викуповуючи інші торговельні мережі й постійно збільшуючи масштаби свого впливу в українській економіці. Як Сільпо стало одним із лідерів українського ритейлу Успіх мережі «Сільпо»  — це результат гнучкої довгострокової стратегії, яка базується на впровадженні інновацій та вмінні швидко реагувати на виклики часу.  Ось три складові ефективного розвитку та успіху мережі супермаркетів «Сільпо»:  Таким чином «Сільпо» завоював любов покупців, став лідером українського ринку та підтримує цю позицію.  Подібну історію має і мережа «Книгарня Є», яка почала свій шлях з Києва. Онлайн-сервіси Сільпо: доставка продуктів і покупки через інтернет Не останню роль в успіхах «Сільпо» грають онлайн-сервіси. Сьогодні онлайн-супермаркетом нікого не здивуєш, але саме у «Сільпо» цей сервіс найбільш розвинутий і досконалий.  Сьогодні клієнтам доступні кілька зручних форматів дистанційного шопінгу: Отже «Сільпо» створює умови для того, щоб кожен покупець міг знайти той спосіб доставки, який його повністю влаштовує.  Застосунок Сільпо: можливості, бонуси та переваги для покупців Мобільний додаток «Сільпо» став справжнім цифровим помічником, який вміє майже все. Він повністю замінив пластикові картки, зробив розрахунки на касі максимально комфортними, дав можливість сканувати товари та дізнаватися ціни прямо в супермаркеті. Крім того, в застосунку є багато акцій та розваг, які перетворюються на приємні бонуси. В застосунку «Сільпо» є ціла низка інструментів та переваг: Таким чином мобільний застосунок став дійсно корисною програмою, яка виконує цілу низку корисних функцій.  Найвідоміші магазини Сільпо в різних містах України Дизайнерська концепція мережі перетворила звичайні маркети на справжні арт-проєкти. Сьогодні кожен новий тематичний об’єкт стає подією для міста, і багато людей відвідує новий супермаркет зокрема й заради вражень. Ось кілька найвідоміших та найоригінальніших локацій у різних куточках країни: Компанія неодноразово отримувала премії за свої дизайнерські рішення та має визнання на європейському рівні.

У світі багато постатей, які заслуговують, щоб про них розповіли. І мова не лише про бізнесменів на кшталт Джеффа Безоса з його Amazon чи Стіва Джобса з Apple. Є й знаменитості іншого штибу. Актриси Сара Полсон чи Аль Пачіно, співаки Ed Sheeran і Святослав Вакарчук, спортсмени як ЛеБрон Джеймс. А ще ж – журналісти. Так-так, ті самі, ким мріє стати кожен другий випускник медіа-вишу, бо вони творять не лише новини, а й справжні історії. І тут не обов’язково шукати когось у далеких студіях BBC чи CNN. У нас є свої. Найперший серед них, мабуть, той, кого знає кожен український телеглядач, – Дмитро Комаров. Той самий журналіст, ведучий і автор культового “Світу навиворіт”, який написав свою першу статтю у 12 років, у 17 вже працював у тижневику, у 27 запустив програму, що змінила українське телебачення, а у 2019 за 3 дні облетів Україну й роздав 10 185 автографів під час туру містами країни. І все це лише краплина з його історії, яка справді насичена подіями, відкриттями й внутрішньою силою. Спробуємо висвітлити її без втоми від дат і цифр, а так, щоб ви дочитали до останнього абзацу й самі захотіли вирушити в подорож. Хто такий Дмитро Комаров – коротка біографія телеведучого Так, угода була не “грузити” датами й конкретикою. Та без них тут таки нікуди. Бо щоб розповісти, хто ж він такий, цей чоловік з рюкзаком за плечима, який завжди десь там, у далеких куточках світу, трішки конкретики все ж додамо. Дмитро Костянтинович Комаров народився 17 червня 1983 року в Києві. Звичайна сім’я, без журналістських коренів чи телевізійних зв’язків. Батько Костянтин і мама Ніна Комарови. Інженери, які пережили складні 90-ті, але створили дружну атмосферу для дітей. У 1989-му в родині з’явилось ще двійнята Микола й Ангеліна. Освітою Дмитро себе не обділив. У школі вчився непогано, а потім пішов і здобув одразу дві вищі: Дві дороги, два світи. Та обрав він зрештою зовсім інше – журналістику. І ця біографія показує, що є люди, яких від колиски несе обраним шляхом. От, скажімо, Степан Гіга – почав співати ще в школі й щороку тільки вдосконалювався. А є такі, як Комаров. Ті, хто ніби пручаються. Тягне в журналістику, а ти йдеш на інженера, потім ще на одну вищу, а зрештою однаково сідаєш писати тексти. Бо від свого не втечеш. До речі, в карму Дмитро вірить, тож сміливо цим скористаємось. Як Дмитро Комаров розпочав кар’єру журналіста Більшість майбутніх журналістів у 12 років ще навіть не уявляють, ким будуть. А Дмитро у цьому віці вже написав свою першу статтю. Її надрукували в газеті “Радянська молодь”, і за неї він отримав свій перший гонорар. Знаєте, на що його витратив? На плівку для фотоапарата. Уже тоді хлопець розумів, куди хоче рухатись. Далі – швидко. У 16 років уже працював у тижневику “Телетиждень”, де згодом став редактором розділу “Чоловік”. На роботу, до речі, потрапив раніше, ніж отримав паспорт. А ще через рік почав підробляти фотокореспондентом. І це окрема історія креативного підходу. Дмитро помітив, що до Києва часто приїжджають з гастролями українські й світові зірки. Замість того щоб чекати, поки хтось замовить – почав діяти на випередження. Чатував на знаменитостей біля концертних залів, ловив ексклюзивні кадри, а потім сам пропонував їх редакціям. Першою купила й надрукувала його фото “Комсомольська правда”. Згодом його ексклюзиви публікували “Известия в Украине”, Playboy, EGO та десятки інших видань. А далі вже пішло по-справжньому серйозно. 6 років роботи кореспондентом у “КП в Україні”. З 2007 по 2010 – спецкор “Известий в Украине”. Тобто за десять років, поки інші тільки закінчували виш, Дмитро вже мав за плечима повноцінний журналістський бекграунд і десятки країн, в яких побував у відрядженнях. І саме цей досвід, як виявилось пізніше, став тим самим фундаментом, на якому виросло головне творіння його життя – програма “Світ навиворіт”. “Світ навиворіт” – проєкт, який зробив Дмитра Комарова знаменитим А ось він – момент, який поділив його життя на “до” і “після”. 11 грудня 2010 року на каналі “1+1” вийшов перший випуск авторської програми “Світ навиворіт”, присвячений Камбоджі. До слова, той пілотний сезон Дмитро з оператором Олександром Дмитрієвим знімали за власні гроші, фінансування на ідею ніхто не дав. Й саме ця “бідна” Камбоджа стала тим самим стартом, після якого канали почали відкривати йому двері навстіж. Сезони “Світу навиворіт” – країна за країною Далі – сезон за сезоном, країна за країною: Сезон Країна / напрямок Рік орієнтовно 1 Камбоджа 2010 2 Індія 2011 3 Африка 2012 4 В’єтнам 2013 5 Індонезія 2014 6 Латинська Америка 2015 7 Болівія 2016 8 Непал 2016-2017 9 Японія 2017-2018 10 Бразилія 2018-2019 11 Китай 2020 12 Пакистан 2021 13 Еквадор 2021 14 Колумбія 2022 15-16 Україна з 2023 року За понад десять років виходу набралась солідна колекція. І кожен сезон – не просто екзотика з пляжами та храмами, а життя зсередини. Племена, що відрубають голови ворогам, чаклунство в Танзанії, ловля тарантулів руками в Камбоджі, тривале проживання серед в’єтнамських мнонгів та ловля дикого слона в джунглях. Найгучніші історії з-за кадру А ще там було таке, чого жоден інший тревел-журналіст не показував. У Камбоджі під час 2 випуску першого сезону Дмитра вкусила в руку отруйна змія рабдофіс – він дозняв програму, а потім “накрило”. В’єтнамський чаклун племені Зао намагався реально, без жартів, видати свою доньку за нього заміж. У Папуа Новій Гвінеї плем’я нащадків людожерів мало не вбило ведучого. У Танзанії розповів історію про чаклунів, які полюють на людей-альбіносів. А в Африці взяв шефство над дівчинкою Фрідою, яка від вдячності почала звертатися до нього “тато”, і після зйомок він не втратив із нею зв’язок. А в Японії, у 2017 році, Дмитро допоміг місцевій жительці Яйо. Вона стояла на скелі гори Фудзіяма й готувалась звести рахунки з життям. Згодом Яйо знову з’явилась в одному з наступних випусків – уже з усмішкою, чоловіком і дітьми, які чекали її вдома. Окрема й справді небезпечна сторінка – спроба підкорити Еверест разом з оператором Сашею Дмитрієвим, щоб встановити там Прапор України. Місія закінчилась трагічно – у Дмитра через нестачу кисню стався набряк легенів. Нагороди, рекорди та новий етап Нагороди не забарилися. У 2015 році після виходу 100-го випуску програму внесли до Книги рекордів України за “найбільшу кількість туристичних телепрограм, знятих знімальною групою з двох осіб”. А ще: Того ж року стартував і окремий проєкт “Мандруй Україною з Дмитром Комаровим” – він став найрейтинговішим тревел-шоу країни за всю історію. Тож “Світ навиворіт” – це ціла епоха українського телебачення. “Світ навиворіт. Україна” – коли власна земля стала найбільшим відкриттям А далі сталось те, що ніхто не передбачав. Здавалося, всі українці вже чекали на новий сезон і нову країну, куди ж цього разу занесе чоловіка з рюкзаком. Та 24 лютого 2022 року весь світ для Дмитра звузився до однієї країни – рідної. Хоча любов до України в його проєктах читалась і раніше. У 2018 під час всеукраїнського туру він роздав 10 185 автографів і встановив рекорд “найбільшої офіційно зареєстрованої автограф-сесії”. А у 2019 з пілотом Ігорем Табанюком за 3 дні облетів усі області (окрім зони бойових дій та Криму), відвідавши 33 аеродроми. Та війна змінила все. Уже в березні 2022 Дмитро був на Гостомелі з першою колоною ЗСУ, знімав у Бучі й Ірпені одразу після деокупації. А в першу річницю повномасштабного вторгнення вийшов спецпроєкт “Рік” – з реальними кадрами війни та інтерв’ю Президента Володимира Зеленського. Вся Україна дивилась його прикутою до екранів, зі слізьми на очах. З 2023 стартував офіційний проєкт “Світ навиворіт. Україна” – продовження культової програми, але вже про власну землю. У сезонах: У 2025-му Дмитро присвятив окремий двосерійний фільм силам ППО, над яким працював цілий рік. Тож якщо колись Комаров шукав місця сили в далеких куточках планети, то тепер знайшов їх удома – у наших людях, містах і тому “русі вперед”, про який він сам так часто говорить. Особисте життя Дмитра Комарова – дружина, сім’я та діти Як і у випадку будь-якої медійної постаті, особистим життям Дмитра цікавляться чи не більше, ніж новими сезонами “Світу навиворіт”. І хоч сам він тримав цей бік свого життя якомога далі від камер, найяскравішу історію все ж не приховаєш. Зі своєю майбутньою дружиною Олександрою Кучеренко познайомився у 2016 році на конкурсі “Міс Україна”, де вона перемогла, а він був у складі журі. У 2017-му вони разом виступали на “Танцях з зірками”. А освідчився він просто у небі, на гелікоптері над Києвом – у дусі справжнього мандрівника. У травні 2019 року пара одружилась, вінчались у православному храмі Єрусалима, а медовий місяць провели на Мальдівах. Та не все має щасливий фінал. У березні 2025 року Дмитро офіційно підтвердив, що розлучається з Олександрою. Без скандалів, без публічних звинувачень. Дітей у шлюбі не було, хоч про це багато хто говорив. Де зараз Дмитро Комаров і чим займається під час війни Сьогодні він там, де й має бути – поруч з українцями. Продовжує знімати “Світ навиворіт. Україна”, фіксує на камеру і жах, і силу, і людські історії, які потім увійдуть у літописи нашої країни. Окрім нових сезонів, активно веде свої соцмережі, де ділиться кадрами зі знімань, думками та враженнями, на нього там підписано понад 1,5 мільйона людей. А ще продовжує благодійну ініціативу #ЧашкаКави, яка допомагає тяжкохворим дітям, та підтримує військових, з якими познайомився під час зйомок. Бо, як сам каже, рух продовжується. Тільки вперед. Цікаві факти про Дмитра Комарова, які знають не всі А це блок-родзинка, заради якого статті заведено дочитувати до кінця. Бо знати, де він народився і яке шоу веде, то одне, а ось дізнатись неочікувані деталі – зовсім інше. Тримайте: А ще ми згадували, що Дмитро вірить у карму? Усе почалось у 19-20 років, коли він зачепив сусіднє авто на парковці й поїхав, бо ніхто не побачив. А вранці сам подряпав власну машину. Тоді й зрозумів, що карма є. Та історія Дмитра Комарова на цьому не закінчується, він її досі творить. Ми обіцяли не втомлювати датами й цифрами, та як інакше про нього розповісти? Бо це не “сухий журналіст” із кабінету. Це людина, яка пише свою історію через подорожі, людей і трохи авантюри.

Братись за книжковий бізнес досить ризиковано, а у середині 2000-х це взагалі був постріл собі в голову. Тим більше засновники обрали україномовний напрямок в той час, коли вітчизняний ринок був у занепаді і на поличках стояли переважно імпортовані книжки (здогадайтесь, з якої країни). Але коли ти справді відчайдушний, віриш у свою мрію та сумлінно працюєш над її втіленням у життя, дива трапляються. І тепер ми можемо спостерігати, як росте та розгалужується одна з найбільших мереж книжкових магазинів в Україні з промовистою назвою «Є». Історія про бізнес-самогубців, що стали переможцями, точно заслуговує на увагу. Смілива ідея у непростий час У 2007 році продаж літератури українською вважався збитковим. Ще не була розвинена культура читання вітчизняних авторів та й конкурувати з російськомовними бестселерами здавалось марною справою. Але ініціатори створення бренду «Є» (група підприємців, медійників та культурних діячів) вірили, що запит насправді є, і зробили ставку на інтелектуалів, що потребували свого простору.  Перша книгарня відчинила свої двері 21 грудня у Києві. Вона і зараз на своєму місці, на Лисенка, 3. Головною концепцією було не просто відкриття книжкового магазину, а створення місця для популяризація книжок українських авторів, зустрічей з ними та інших культурних подій. І це спрацювало. До книгарні потягнулись люди, спраглі до інтелектуального спілкування, сформувалась спільнота відданих відвідувачів, і бренд став впізнаваним. Книгарня перетворилась на культурний простір.  Крім вдалого концепту, запорукою успіху стала наполеглива робота, спрямована на створення необхідного асортименту. Адже, якою б привітною не була книгарня, за відсутності якісних та цікавих українських книжок в її роботі не було б жодного сенсу. З огляду на те, що книжковий ринок Україні був у занепаді, довелось піднімати галузь практично з нуля, налагоджувати співпрацю з видавцями та стимулювати розширення асортименту літератури. На початку україномовні книжки буквально збирали по крихтах, а зараз у партнерах вже понад 500 видавництв.  Експансія зі сходу до заходу Осередки хорошої літератури та комфортного простору почали з’являтись по всій України. Натхненні успіхом першої «Книгарні «Є», власники компанії замахнулись на неймовірне, залучити до читання українських книжок мешканців східних та південних регіонів країни. Точніше, вони довели, що попит на вітчизняну літературу є по всій країні, зруйнувавши міф про те, що на Сході та Півдні читають виключно російське. Це було дуже ризиковано з комерційної точки зору, але ризик виправдався. Коли «Книгарні «Є» з’явились у Харкові, Дніпрі, Одесі та Запоріжжі, широкий інтерес до них довів, що патріотичний, інтелектуальний читач є всюди. В нього просто не було свого простору. Коли ж містяни отримали місця, де можна купувати книжки вітчизняних авторів та українські переклади світових бестселерів, відвідувати презентації, зустрічатись з письменниками та спілкуватись на актуальні теми, навколо книгарень почали формуватись місцеві спільноти проукраїнської спрямованості.   Паралельно мережа розвивалась і на Заході країни. Відкривались книгарні у Львові, Івано-Франківську, Чернівцях та Тернополі. Тут вони органічно вписались у місцеве культурне життя. Загалом на сьогодні охоплено 20 регіонів, і понад 60 книгарень «Є» наче павутиння вкрили всю країну, символічно об’єднавши її через любов до книги. І де б не відкривали нову точку, у ній завжди високі стандарти добору книжок, бездоганний сервіс та жодних компромісів щодо мовної політики.  Ще одна цікава історія успіху українського бренду (на цей раз косметичного) – у статті про компанію «Makeup». Безупинний розвиток та нові досягнення Жодні кризи, політичні та економічні події не заважають «Книгарні «Є» стабільно зростати та зміцнювати свої позиції на ринку. Навіть в умовах повномасштабної війни відкрились нові простори у Києві, Львові, Івано-Франківську та інших містах.  Чого ще вдалось досягти, окрім створення надуспішної всеукраїнської мережі? Використання різних форматів взаємодії з аудиторією (офлайн-просторів, інтернет-магазину) дозволило підтримувати постійний зв’язок з читачами навіть в умовах карантину та військових дій. А створення можливостей для економії значно розширило коло прихильників бренду. Найбільш обговорювані проекти та ідеї За майже 20 років існування компанії цікавих та важливих подій було чимало. Але деякі обговорювались особливо активно та залишили найбільший відбиток на культурному житті і не тільки.  Літературні зустрічі нового формату У «Книгарні «Є» власний підхід до проведення таких подій. Тут презентація книжки – це не просто монолог письменника. Розгортаються запеклі дискусії із залученням відвідувачів в якості повноправних учасників. Обговорюються актуальні питання, і не тільки культурного життя, а й суспільно-політичного.  Масштабна акція з захисту вітчизняного видавця Восени 2020 року виник один з найгучніших приводів для обговорення «Книгарні «Є». Представники мережі виступили з відкритою заявою про те, що існує серйозна загроза повторного захоплення українського книжкового ринку російською літературною продукцією. Наголошувалось також, що вітчизняним видавцям бракує державної підтримки. Це стало поштовхом для масштабних дискусій в суспільстві, і зрештою влада звернула увагу на галузь та зробила необхідні кроки з захисту стабільності видавничої справи.  Безкомпромісна мовна політика Читачі постійно обговорюють жорстку сфокусованість мережі на україномовній літературі та з повагою відгукуються про таку принциповість. «Книгарня Є» допомагає українським авторам-початківцям знаходити свою аудиторію. Біля 95 відсотків всіх книжок на полицях українською, а решта – мовами країн ЄС. І за весь час існування книгарень жодні компроміси не проходили. На захист принципової мовної політики ставала вся багатотисячна спільнота.  Дитячі суботи Любов до якісної літератури виховується з малечку, і це чудово усвідомлюють у мережі книгарень «Є». Тому тут регулярно організовують інтерактивні заходи для дітей: різноманітні ігри, майстер-класи, читання вголос. У батьківських спільнотах їх вважають одними з найкращих прикладів культурного виховання малюків, до того ж безкоштовних.  Книга на фронт Це не власна ініціатива мережі, але «Книгарня «Є» активно залучилась до проекту. Можна відвідати будь-яку точку по всій країні та придбати там книгу для військових, яку потім передадуть на передову. Воїнам буде приємно отримати такий подарунок, особливо якщо залишити на звороті книги кілька слів подяки та теплих побажань. Це дозволяє хоч трохи відволіктись від страшних реалій, поринувши у вигаданий світ літературних персонажів. Різниця Є Запроваджені також публічні інтерв’ю з цікавими людьми, що відбуваються безпосередньо у книгарні. Їх проводить Емма Антонюк, відома блогерка, що популяризує читання. Щоб потрапити на подію, треба придбати у книгарні дві книжки на свій смак, але не для себе. Це своєрідний квиток. Мета проекту – збір літератури для бібліотек у деокупованих та прифронтових регіонах. Підтримати ідею можна і онлайн. Якщо придбати щонайменше дві книжки на сайті та передати на благодійність, надається доступ до відеоверсії інтерв’ю. Ще більш досвідчений гравець на українському ринку – компанія «Brocard». За посиланням історія 25-річного просування бренду у сфері преміум-косметики. Символічна літера «Є» Мабуть, ми мали б обговорити назву книгарні з самого початку, але це не випадково залишилось наостанок. Саме зараз, коли ми обговорили умови створення компанії та концепцію, стає зрозуміло, чому саме «Є».  Наші припущення (можливо, у вас з’являться власні). Отже, «Є» – це назва з глибоким філософським змістом та добре продуманий концепт. До речі. «Єва» – теж коротка та добре знайома назва. Про історія успіху цієї мережі магазинів розповідаємо тут. 

Кожне слово в українській мові — це складна та впорядкована конструкція, яка будується з окремих частин за певними правилами. Ці частинки називаються морфемами, або значущими частинами слова. Саме будова слова визначає його лексичне значення (про що воно) та граматичні ознаки (рід, число, відмінок, час тощо). Розуміння того, як влаштоване слово, важливе і для того, щоб правильно писати, розуміти значення слова та його відтінки, створювати нові слова. У цій статті розбираємо будову слова: корінь, префікс, суфікс і закінчення. Що таке будова слова і навіщо її вивчати  Будова слова — це розділ мовознавства, який вивчає внутрішню структуру слова, тобто те, з яких частин воно складається, та як вони поєднуються між собою. У науковій літературі часто використовується синонімічний термін — морфемна будова слова. Тобто об’єктом вивчення є саме морфеми — найменші значущі частини слова, які вже неможливо поділити на менші одиниці, що мали б власне значення. Для чого вивчати будову слова? Це важливо для різних аспектів володіння мовою: Таким чином, вивчення будови слова — це не просто формальність, а практичний інструмент, які допомагає правильно писати та говорити українською мовою. Основні частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення Найменший значущий елемент слова називається морфемою. Кожна з них виконує свою функцію: одна несе основне значення, інша утворює нове слово, а третя допомагає словам поєднуватися в реченні. Ось основні морфеми — частини слова: Корінь, префікс і суфікс (без закінчення) разом утворюють основу слова. До речі, омоніми мають однаковий склад слова попри різницю в сенсах. Розглянемо будову слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення) на прикладі. Візьмемо слово пролісок. Таким чином, кожна морфема додає свою частинку сенсу, завдяки чому й утворюється унікальне слово.  Як розібрати слово за будовою: покрокова схема Морфемний розбір (або розбір слова за будовою) допомагає зрозуміти логіку мови, уникати помилок у написанні та словотворенні. Ось надійна покрокова схема розбору слова за будовою: Ось приклад розбору слів за будовою:  Слово Закінчення Основа Корінь Префікс Суфікс Спільнокореневі слова перелісок[] [] (нульове) перелісок- -ліс- пере- -ок ліс, підлісок зелененький -ий зелененьк- -зелен- — -еньк- зелений, зелень написати -ти написа- -пис- на- -а- писати, запис взимку — (незмінне) взимку -зим- в- -ку зима, зимовий Завжди добирайте спільнокореневі слова, щоб точно визначити межі кореня. Змінюйте слово, щоб знайти закінчення. Це значно полегшує розбір і дозволяє зробити йоо швидко й точно.  Розбір складніших слів: навесні, найсмачнішими, збудовані Спробуємо закріпити інформацію на прикладі більш складних слів — проаналізуємо будову слова навесні, найсмачнішими та збудовані, застосовуючи наш покроковий алгоритм. Навесні. У цьому слові часто роблять помилки, намагаючись його змінювати, але це прислівник, який є незмінною частиною мови: Найсмачнішими. Це прикметник у формі найвищого ступеня порівняння, множини, орудного відмінка. Хоча слово й довге, але розбирається логічно. Збудовані. Це дієприкметник (форма дієслова), множина. Навіть у складних словах завжди є внутрішня логіка, яка дозволяє зробити розбір легко і без сумнівів. Типові помилки під час розбору слова Незважаючи на знання теорії, люди часто припускаються помилок у морфемному аналізі. Це пов’язано з тим, що українська мова багата та гнучка, і іноді форма слова може бути оманливою. Розберемо найчастіші помилки, щоб правильно розбирати слова: Уникаючи цих помилок у будові слова, ви зможете виконувати розбір правильно. 

Гіга Степан Петрович – рідкісна постать в українській культурі. Справжній народний артист, що писав та виконував чудових пісень і через десятки років після першого грандіозного успіху знов опинився на піку популярності, привернувши увагу молодої аудиторії.  На жаль, нещодавно, у самий розпал нової хвилі цікавості до творчості Степана Гіги, його життєвий шлях трагічно перервався. І на знак глибокого суму та шани до митця ми вирішили згадати культурний спадок, що він нам залишив, головні віхі творчого шляху та інші цікаві факти з його біографії.  Хто такий Степан Гіга і чим відомий?  Степан Гіга – видатний український співак з потужним драматичним тенором, що зміг поєднати у своїй творчості народні мотиви з класичною співочою школою та сучасним естрадним стилем. А ще це відомий композитор з впізнаваним стилем, член Національної спілки композиторів України. Можливо саме та обставина, що Степан Гіга співав власних пісень, зробила їх виконання таким проникливим і близьким народу. Адже ця музика народилась у душі самого метра. Дитинство та перші кроки в музиці Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року на Закарпатті (село Білки) у працьовитій сільській родині. Пристрасть до музики проявилась у хлопчика ще в шкільні роки. Він брав участь у місцевих концертах, де вже тоді почав формуватись його стиль. Але талант потребував розвитку, і Степан вступив та успішно закінчив музичну школу в Ужгороді. Далі – вступ до Київської консерваторії. Ще під час навчання почалась сольна кар’єра: робота у популярному гурті «Стожари», консерваторській оперній студії.  Випускник консерваторії Степан Гіга отримав численні пропозиції роботи, і міг обирати різні міста для розвитку музичної кар’єри. Але вирішив повернутись до рідного Закарпаття. Тут він створює гурт «Безкид», що працює у жанрі джаз-рок. Далі – відкриття студії звукозапису з промовистою назвою «GIGARecords». У 1989 році з’являється гурт «Друзі мої». На початку кар’єри у Степана Гіги ще не було популярних пісень, і він виконував твори інших авторів та фольклор. Наполегливість та дивовижна працьовитість, відточення співочого хисту та сценічних манер пізніше дадуть свої плоди, і співак об’єднає своєю творчістю прихильників різних поколінь. З’являться всенародні хіти з власною музикою, повні зали та державні нагороди. Але вже тоді, у молоді роки, був особливий тембр та надзвичайно щире виконання – запорука майбутнього сходження до Олімпу. Прорив та розвиток кар’єри Степана Гіги  Успіх не був миттєвим. Йому передувало поступове сходження, непростий шлях, що призвів до справжнього тріумфу. Перша хвиля популярності Степана Гіги прийшлась на середину 90-х років. Прості тексти та мелодії, які легко запам’ятати, в поєднанні з талановитим виконанням припали до душі багатьом українцям. Щиро співаючи про речі, що здатні зачепити будь-яку душу (життя, кохання, інші почуття), артист був просто приречений стати популярним. Молоде покоління знає Степана Гігу переважно за веселим хітом «Цей сон», що завірусився в TikTok. Але насправді не він був колись його квитком до слави. Проривом в кар’єрі стало виконання значно сумнішої пісні, присвяти померлому колезі «Яворина». Згодом був створений гурт з такою ж назвою. Творчі досягнення отримали визнання з боку держави у 1998 році, коли артист отримав звання Заслуженого.  На початку 2000-х – новий сплеск популярності. Степан Гіга став зіркою номер 1 для поціновувачів душевних українських пісень. Саме в цей час з’являється суперхіт «Цей сон» і виходять альбоми «Троянди для тебе» та «Вулиця Наталі». По речі, останній був проданий тиражем понад 100 тисяч, за що Степан Гіга першим в Україні отримав «Золотий диск». Пізніше їх буде ще два. У 2002 році – офіційне підтвердження любові народу, звання Народного артиста України. Далі було чимало інших нагород та звань, зокрема ордени Андрія Первозванного двох ступенів та Костянтина Острозького,  Здавалось би, чого ще прагнути? Отримані докази вищого визнання від слухачів та держави. Залишається тільки спочивати на лаврах та користуватись статусом метра естради. Але Степана Гігу чекала інша доля, по-справжньому дивовижна.  Нова хвиля популярності Пісні Степана Гіги, що колись слухали на касетах та по радіо, тепер розривають соцмережі. Молодь співає його хіт «Цей сон», знімаючи це для TikTok, та вмикає на вечірках. Через десятки років після першої хвилі популярності вони знову почали збирати повні зали. Можна без перебільшення сказати, що Гіга став трендом. У 2021–2024 роках ми спостерігали феномен, справжню Гіга-манію з гастролями та концертами, де студенти та підлітки підспівували артисту разом з батьками. І всі знали слова на пам’ять. Для українського шоу-бізнесу це унікальна історія.  Як можна пояснити такий вибуховий успіх? Молодь переосмислює естетику 90-х років, коли активно творив та будував кар’єру Степан Гіга. І завдяки його щирому, харизматичному виконанню та приспіву, який не виходить з голови та ідеально лягає у формат шортц, «Цей сон» помітили і зробили мегахітом. А ще в епоху штучності та складної електронної музики Гіга зі своїм класичним образом та мелодійною піснею, де все просто та зрозуміло, виглядав максимально по-справжньому. З’явились тисячі реміксів у різних стилях: від уповільнених до потужних техно- та фонк-версій. Під пісню почали знімати веселі танці, модні перевтілення і багато інших відео. А рядок «Цей сон, цей сон, мені щоночі сниться» перетворився на мем. Його згадують, коли йдеться про недосяжну мрію.  Ще один смарагд, знайдений зумерами у творчості Степана Гіги – пісня «Я поклав своє кохання на вівтар», яку також розібрали на меми та завірусили у Тік-Тоці. Далі – більше. Раніше на концерти ходили люди 40 плюс, для яких творчість артиста – це щось ностальгичне, з юних часів. А в останні роки аудіторію складала переважно молодь. Гурт «Яворина» та його роль у творчому житті метра Пісня «Яворина» стала справжнім хітом та візитівкою Степана Гіги. Тому, коли у кінці 90-х постало питання про створення гурту, вибір назви був очевидний. Артист прагнув перейти від виконання пісень під «мінусовку» до власного шоу з живим звуком та якісним аранжуванням. Тому до «Яворини» увійшли фахові музиканти, бек-вокалісти та аранжувальники. Склад не був сталим. Люди покидали його, приходили нові. І з часом шоу почало набувати рис сімейного, адже Степан Гіга вивів на сцену власних дітей.  Гурт «Яворина», як і пісня, на честь якої він названий, зіграв важливу роль у творчому зростанні митця. Саме з ним Гіга об’їхав всю країну, записав чимало живих концертів, що вийшли на касетах та компакт-дисках. Поступово сформувався фірмовий стиль – естрадна манера виконання у поєднанні з живим музичним супроводом, зокрема духових інструментів, та вплив поп-року. Найвідоміші пісні, які принесли славу  Головні хіти Степана Гіги не тільки дуже змістовні та мелодійні. Кожен з власною історією, подекуди трагічною. «Цей сон» Для артиста він перетворився на дійсність. Сплеск популярності цієї простої, на перший погляд, пісні схожий на справжній сон. В ній йдеться про кохання, повернення у минуле та теплі емоції, що пов’язують з близькою людиною навіть після розлуки. Проста, ніжна мелодія в поєднанні з глибоким змістом та фірмовою манерою співака підкорили серця багатьох українців: від підлітків до людей солідного віку.  Цікавий факт. Степан Гіга заспівав «Цей сон» з відомою телеведучою Лесею Нікітюк. «Яворина»   «На могилі моїй посадіть молоду яворину» – мабуть, найвідоміші рядки цієї пісні. Музику до неї написав Степан Гіга, а текст – Степан Галябарда. Це реквієм Назарію Яремчуку, видатному українському співаку, що пішов з життя у 1995 році. Артистів пов’язували дуже теплі стосунки. «Яворина» пішла в народ і сьогодні українці вважають її головною піснею-прощанням.  «Я поклав своє кохання на вівтар» Сильні емоції та надзвичайно глибокий зміст – головні чесноти цієї популярної пісні, що викликає надзвичайний резонанс зі слухачами. Лірична пісня про самопожертву закоханої людини, щирість почуттів та здатність покласти все на алтар кохання. В ній і біль, і відданість, і дивовижна внутрішня сила. Глибина змісту та текст і мелодія, які легко запам’ятати, принесли пісні народну любов та зробили її однією з візитівок артиста.  «Золото Карпат» Неофіційний гімн Закарпаття, сповнений любові до рідного краю, гордості за свою Батьківщину та ностальгії. Пісня оспівує красу Карпат та відтворює особливу атмосферу гірського життя. Як і решта хітів Степана Гігі, «Золото Карпат» миттєво врізається в пам’ять завдяки мелодії, яку легко запам’ятати, та глибокому змісту.  Як Степан Гіга виконував свої хіти – на його каналі в Youtube. Всього він записав 5 альбомів: Можна тільки здогадуватись, скільки ще пісень міг написати та виконати метр. Добірку улюбленої музики прихильника творчості Степана Гіги чудово доповнять найкращі українські пісні.  Особисте життя: дружина Надія та діти  Для митця, що живе мелодіями та римами, вкрай важливо мати надійну опору. І вона в Степана Гіги була. Дружина Надія, що підтримувала артиста протягом всієї кар’єри, допомагаючи не відриватись від дійсності, коли грандіозна слава могла б затьмарити розум будь-кому, та долати перешкоди і не втрачати наснаги у часи тимчасового затишшя. Ця гарна білявка взяла на себе побутову частину, щоб метр міг спокійно творити та здобувати прихильність аудиторії.  Крім дружини, великою частиною душі Степана Гіги володіли його діти: названий на честь батька син Степан та донька з дивовижним романтичним іменем Квітослава. Вони продовжили артистичну династію, виступали з батьківським гуртом та досягли чималих успіхів у професії. Син Степан навіть нагороджений званням Заслужений артист України.  Цікава деталь. Глядачі часто відмічають, що тембр голосу Степана-молодшого надзвичайно схожий на батьківський. Після концертів, гастролей та записів пісень Степан Гіга старший повертався в своє спокійне сімейне життя, обійми рідних та домашній затишок. Зберігаючи вірність своїм кореням, він більшу частину свого життя жив на Закарпатті. 

Одного разу Менделєєв ліг спати і наснилась йому таблиця, яку школярі та студенти мусять вчити роками. І ті, хто зараз “гризе цей граніт науки” вдивляючись в значення хімічних елементів, сказали б, що це був страшний сон, та насправді, це винахід – який змінив хід історії та став тим інструментом, який передував і іншим надзвичайно важливим відкриттям. Та й не наснилась Менделєєву ця таблиця, адже, якщо вірити фактам, то вченому знадобилось майже 20 років, щоб впорядкувати хімічні елементи таким чином, як ми з вами бачимо зараз.  Що таке таблиця Менделєєва і навіщо вона потрібна Щоб краще зрозуміти що таке таблиця Менделєєва, пропонуємо розглянути все в елементарній послідовності: Тому, завдяки таблиці Менделєєва можна побачити властивості елементів та їхню поведінку в реакціях. Як влаштована періодична таблиця Менделєєва  Періодична система елементів, яку створив Дмитро Менделєєва має логічну структуру, яка вдосконалювалася 20 років. Просто уявіть, як складно зосередитися навіть кілька годин на одному завданні, а Дмитро Менделєєв витратив на створення цієї таблиці – роки наполегливої праці, пошуків і постійних роздумів. Учений прокидався та засинав з цією ідеєю: аналізував властивості елементів, порівнював їх і намагався знайти закономірність, яка пояснила б їхню поведінку. У результаті всі елементи були впорядковані за зростанням атомного номера та подібністю властивостей. Як “читати” таблицю Менделєєва  Таблиця Менделєєва складається з горизонтальних рядків, тобто періодів. Вони показують зміну властивостей.  Вертикальні стовпці – це групи, що об’єднують елементи з подібною хімічною поведінкою. Крім цього, хімічні елементи, що класифіковані в таблиці Менделєєва, мають і інші характеристики і вже в нашій таблиці, яка нам точно не наснилась, ми покажемо, що означає кожне з позначень. Поняття періодичної системи Його значення Атомний номер Показує кількість протонів у ядрі атома Атомна маса Сума протонів та нейтронів у ядрі вказаного атома Валентний електрон Кількість електронів, які розташовані у зовнішньому рівні атома Хімічний символ Абревіатура повної назви атома Скільки елементів у таблиці Менделєєва  На перший погляд може здатися, що таблиця Менделєєва – складні хімічні елементи, які зустрічаються лише в лабораторіях. Але, усе значно цікавіше: хімічні елементи, які під дивними назвами ми читаємо в таблиці Менделєєва це – все, що нас оточує щоденно, наша екологія включаючи самих нас. 92 хімічні елементи таблиці – природні елементи, тобто такі, що самі по собі існують в природі, 26 – штучно отримані в лабораторіях. Тому, запам’ятовуємо раз і назавжди: нова таблиця Менделєєва містить 118 хімічних елементів. Звідси випливає риторичне запитання чому “нова таблиця”? А тому, що крім внесених вченим елементів, сучасні науковці додали до неї ще 4 нові елементи. І навіть сьогодні не можна стверджувати, що з роками не буде зроблено нові відкриття. Таблиця Менделєєва українською мовою Таблиця Менделєєва українською мовою, як і таблиця множення у першачків, повинна обов’язково бути захованою за обгорткою зошита з хімії та завжди бути під рукою. Але яка користь з такої підказки, якщо її неможливо прочитати. Саме тому, ми пропонуємо скачати таблицю Менделєєва українською для друку у гарній якості. Таблиця Менделєєва онлайн: інтерактивний варіант  Інтерактивна таблиця Менделєєва – це ніби той же варіант паперової, друкованої таблиці, але удосконалена версія. Тобто скориставшись таблицею елементів онлайн, ви зможете натиснувши на клітинку потрібного елементу і відразу відкрити його властивості, легко порівняти два елементи, або побачити іншу додаткову інформацію. Інтерактивний варіант таблиці Менделєєва доступний за посиланням: https://ptable.com/?lang=uk#%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96.  Таблиця Менделєєва у хорошій якості: фото та варіанти Таблицю Менделєєва друкують у підручниках та зошитах, але чомусь більшість варіантів в мережі – розмиті та нечіткі. Мабуть тому, що це надзвичайно клопітка справа, відтворити всі символи та відобразити всі позначення таким чином, щоб вони навіть при зменшенні виглядали чітко. Тому не витрачайте час на пошуки, а зберігайте зображення, які одинаково чітко виглядатимуть як на телефоні, так і на комп’ютері. Таблиця Менделєєва для друку та скачування Тут, готова для скачування та друку таблиця Менделєєва, у гарній якості. Таблиця Менделєєва у форматі PDF. Метали і неметали в таблиці Менделєєва  Всі 118 хімічних елементів таблиці Менделєєва поділені всього на три групи: метали, неметали та металоїди. Метали Ці елементи, серед яких і метал, що править світом, розташовані в лівій частині таблиці. До них належить 89 твердих хімічних елементів, які добре проводять тепло та електрику. Неметали Газові, або крихкі тверді речовини, що розташовані в правій частині таблиці Менделєєва. Класифіковано 22 елементи, які є неметалами. Металоїди Хімічні елементи, які відповідно притаманних їм властивостям, важко віднести до металів чи неметалів. Існує 7 металоїдів.  Як швидко вивчити таблицю Менделєєва  Чим учнів та студентів найбільше лякає таблиця Менделєєва? А мабуть тим, що її просто нереально запам’ятати. Ми скажемо більше: її і не варто зубрити та запам’ятовувати, її варто – зрозуміти. І от коли ви зрозумієте групи хімічних елементів та їх властивості, ви побачите логічний зв’язок, який допоможе швидко відтворити цю інформацію. Є безліч методів, як швидко вивчити таблицю Менделєєва, але всі вони спрямовані скоріш на тренування пам’яті. До прикладу: ви зробите велике зусилля та визубрите цю таблицю, але не вловите саму суть, і значення хімічного елементу буде для вас просто буквою чи назвою, яка нічого не говорить. Тому, щиро рекомендуємо не зубрити таблицю без розуміння її специфіки, а навпаки, зосередитись на закономірностях. А як саме, скористатись таким підходом, читайте нижче. Запам’ятовуємо таблицю Менделєєва  А ще, трохи розслабтесь, бо таблиця Менделєєва – не секрет, і якщо ви чогось не пам’ятаєте, завжди можна підглянути в друкованому варіанті. Цікаві факти про таблицю Менделєєва  Сам по собі факт того, що людина створила таблицю на якій базується вивчення хімії та розуміння більшості процесів, що навколо нас – це вже цікаво. Але існує ще декілька цікавих фактів про таблицю Менделєєва, які ви могли не знати до цього.

Що спільного у PROSTOR, BROCARD, Watsons та EVA? Усі вони продають красу, догляд і товари для дому. Так, але кожен зайняв на українському ринку свою нішу. BROCARD працює в luxury-сегменті. Watsons – великий міжнародний гравець у форматі beauty & health. PROSTOR виріс у сильну drogerie-мережу, яку після виходу з команди співзасновників EVA заснував Вадим Тугай. А EVA у 2026 році вже об’єднує понад 1100 магазинів по Україні, має понад 14 тисяч працівників, понад 8 мільйонів учасників програми лояльності, десятки власних торгових марок. А ще за підсумками 2025 показала 31,8 млрд грн чистого доходу й 1,1 млрд грн чистого прибутку. І як би впевнено не виглядали ці цифри сьогодні, за ними теж був початок, сильні конкуренти, моменти тиску, зокрема й прихід Watsons у 2006, який свого часу став серйозним викликом. Але, схоже, саме такі виклики не послабили мережу, а навпаки змусили її стати ще сильнішою. Тож далі про те, яким був цей шлях. Хто заснував Єва Це повністю український бізнес. І в цьому вона нагадує Jooble. Інший напрям, інша модель, але теж своя українська історія, яка виросла тут і змогла масштабуватися. У випадку EVA за мережею стоїть ТОВ “РУШ”, а серед кінцевих бенефіціарів у відкритих джерелах вказані Руслан Шостак і Валерій Кіптик. Та на початку засновників було троє: Ще одна важлива людина в цій історії – Ольга Шевченко. Вона працює з 2002 року. А з 2010 є виконавчою директоркою. І це якраз той випадок, коли успіх мережі тримається не тільки на засновниках, а й на людині, яка роками веде компанію всередині й відповідає за її щоденну роботу. Старт, який спрацював Перший магазин відкрили у 2002 році в Дніпрі, на проспекті Дмитра Яворницького, 40. Тоді це ще не була “мережа, яку знають усі”, а просто влучне попадання в формат. І це, мабуть, один із ключових моментів у всій історії. Вони не вигадували щось надто складне чи відірване від життя. Навпаки зайшли в дуже зрозумілий щоденний попит. Людям потрібні були не разові “вау-покупки”, а місце, куди можна зайти по потрібне сьогодні, завтра й через тиждень. Саме така модель і спрацювала. Далі EVA почала рости вже не точково, а системно: Тобто це вже був не просто вдалий старт у Дніпрі, а бізнес, який дуже швидко почав думати ширше. У 2008-2009 EVA виросла вже до 137 магазинів і отримала сертифікат ISO 9001:2000 (це міжнародний стандарт, який підтверджує, що в компанії вибудувані й контролюються основні робочі процеси). А це вже показник не просто росту, а системності. Компанія не тільки відкривала нові точки, а й вибудовувала процеси всередині. Крім всього, тут досить рано почали думати не лише про полиці з чужими брендами, а й про свій товар. У 2010 році мережа випустила перший продукт під власною торговою маркою – очисний засіб “Управдом”. На той момент це вже був не просто магазин, а бізнес, який почав будувати свою окрему систему зсередини. Як EVA росла Не будемо розтягувати цей етап на кілька сторінок. Краще подивитися на нього через ключові дати й події: Рік / період Що відбувалося 2011 Мережа вже мала 169 магазинів, а в портфелі власних торгових марок було 236 товарних позицій. 2012-2013 EVA вийшла на рівень 220 магазинів, запустила програму лояльності “EVA Мозаїка”, а тільки за 2013 відкрила ще 66 нових точок. 2014 У мережі було 252 магазини, а товари власих марок уже займали 17% асортименту. За рік відкрили 75 нових точок продажів. 2015 Виросла до 364 крамниць, відкрила 112 нових точок і вийшла в лідери українського drogerie-ринку за товарообігом. 2017 Мережа подолала рубіж у 600 торговельних точок і відкрила ще 168 нових. 1 листопада запустила EVA.UA в умовах сильної онлайн-конкуренції з BROCARD і MAKEUP. 2018 На початку року в мережі вже було 613 магазинів. Ще + понад 150 точок. 2019 Мережа відкрила 218 точок. Це був рекорд за один рік. Восени 2019-го компанія вже відкрила 900-й магазин. 2020 Офіційно заявили про 1000-й магазин. Паралельно працювала в умовах COVID-19. В межах благодійного проєкту Orange Days разом із партнерами допомагала лікарням і перинатальним центрам. І якщо сказати зовсім просто, то саме в цей період EVA перестала бути просто великою мережею й почала ставати брендом, який справді закріпився на ринку. Тут уже спрацювало не щось одне, а все разом: Саме тому далі вже йдеться не просто про розвиток, а про справжній ривок. Власні марки Єва На цьому моменті варто зупинитися хоча б ненадовго. За офіційними даними компанії, у 2025 році їхній портфель налічував понад 70 власних марок, а ще роком раніше на офіційних сторінках фігурували 65. Тобто напрям не просто живий, він постійно росте. Серед них є марки в різних категоріях: Товари для здоров’я та нові напрями – K.O.S, а також нові категорії на кшталт вітамінів, дієти й “медичного кабінету”. Тобто це вже не історія в стилі “додали щось своє на полиці”. Це окремий сильний пласт бізнесу, який допомагає не лише продавати чужі бренди, а будувати свої. 2021-2026 – війна, відновлення, інвестиції й новий ривок Цей період для EVA уже не про “просто ріст”. Це про те, як велика мережа проходить через війну, втрати, паузу в розвитку, а потім знову збирається й іде далі. Для забезпечення магазинів товарами в компанії ще до повномасштабного вторгнення працювали п’ять логістичних центрів – у Києві, Дніпрі, Львові, Харкові та Одесі. І саме логістика стала однією з тих опор, без яких мережа не витягнула б цей період. Та не лише. 2021 EVA увійшла в цей етап уже як дуже велика мережа. Наприкінці року відкрили 1111-й магазин, а за весь 2021-й – ще 70 нових точок. Чистий дохід за рік склав 17 млрд грн без ПДВ, що на 24% більше, ніж роком раніше. А ще саме в цей час компанія вже серйозно розвивала EVA.UA, доставку й цифрові сервіси, щоб покупець міг купувати ще й онлайн. 2022 Повномасштабна війна стала дуже жорстким ударом. Компанія втратила 16% крамниць, понад 100 точок отримали пошкодження або руйнування, матеріальні втрати оцінили в 360 млн грн. Два склади, у Броварах і Харкові, опинилися в зоні бойових дій, тому головне навантаження перейняли на себе розподільчі центри у Дніпрі, Львові й Одесі. Попри це до кінця 2022 відкрила 26 нових, відновила роботу близько 50 точок і створили майже 200 нових робочих місць.. 2023 Це вже був рік відновлення і повернення до активного руху вперед. Відкрито 59 нових магазинів. Товарообіг у 2023 році зріс на 40% порівняно з 2022. Паралельно компанія заявляла про плани вкласти 1,3 млрд грн у розвиток логістики. Зокрема в новий склад у Львові та масштабний логістичний центр в Одесі. Ще один крок у бік зручності – гібридні каси самообслуговування. Тобто покупець може сам завершити покупку, але за потреби поряд є працівник. 2024 На кінець року вже 1109 магазинів. За рік мережа відкрила ще 65 нових точок і заявила понад 1 млрд грн інвестицій у роботизацію та розширення складів. Після атаки на “Охматдит” компанія разом із фондом “Твоя опора” запустила ініціативу “Разом заради дітей”, до якої долучилися понад 226 тисяч українців. Також зростала частка електронних чеків, а це вже про зручність і менше паперу. За підсумками року компанія створила близько 700 нових робочих місць, а штат виріс до понад 14 тисяч людей. 2025 У 2025 році новий ривок. За рік компанія отримала 31,8 млрд грн чистого доходу і 1,1 млрд грн чистого прибутку. У першому півріччі 2025 відкрили 29 (за весь 73) нових магазинів, довівши кількість працюючих точок до 1127, а чисельність персоналу – до 13 949 осіб. Компанія також: А ще купила логістичний комплекс у Броварах. 2026 Станом на кінець березня мережа вже налічувала 1173 точок продажу. Компанія заявила про ще 1,33 млрд грн інвестицій у розвиток протягом року. Та анонсувала відкриття близько 60 нових точок, зокрема формату EVA BEAUTY. За час повномасштабної війни EVA разом із клієнтами й партнерами реалізувала понад 20 масштабних соціальних і благодійних проєктів, залучила близько 5-6 млн учасників і спрямувала на допомогу понад 98-108 млн грн. Тобто мережа в цей час не тільки торгувала й росла, а й реально працювала як частина тилу. Успіх, який видно не лише в цифрах Про успіх говорять не тільки магазини й цифри, а й відзнаки. У 2021 році мережа очолила рейтинг “Репутаційні АКТИВісти” у своєму сегменті. У 2024-му її відзначили за лідерство на ринку, а застосунок EVA отримав нагороду Payspace Magazine Awards. У 2025 році власні марки мережі взяли кілька міжнародних нагород, а благодійний проєкт “ВусоСвято” переміг у конкурсі “Відповідальна країна 3.0”. Тож EVA – це вже давно не просто мережа магазинів, а сильний український бренд, який зміг пройти свій шлях і втримати позиції навіть у найскладніші періоди.

Ми шукаємо роботу на Djinni та Jooble, дивимося фільми на Megogo та Київстар.ТБ, купуємо товари на Amazon. Гортаємо ці знайомі платформи й сервіси так, ніби вони були з нами завжди. Це вже виглядає як звичайна частина життя. Як щось буденне, просте й само собою зрозуміле. Але за кожною такою компанією, платформою чи сервісом стоїть реальна людина. Не абстрактний “бренд”, не просто команда в офісі, а хтось, хто колись вигадав ідею. А ще ризикнув, почав і зробив так, що його продукт увійшов у наше щоденне життя, у кожен ноутбук, у кожен смартфон, у звичку натискати “замовити”. І якщо говорити про Amazon, то за цією імперією стоїть Джефф Безос. Саме про його історію успіху, шлях, рішення, родину й цікаві факти далі й поговоримо. Хто такий Джефф Безос Якщо дуже коротко, Джефф Безос – це американський підприємець, засновник Amazon і людина, яка давно вийшла за межі просто “того самого чоловіка з Amazon”. Станом на 2026 рік: Тобто це вже не одна компанія, а цілий набір великих проєктів у бізнесі, медіа, освіті, космосі й благодійності. Та Безос цікавий не тільки як бізнесмен. Він регулярно з’являється в новинах через космічні амбіції, великі інвестиції, особисте життя й просто через свій масштаб впливу. За оцінками Forbes на кінець 2025, його статки становили близько 239,4 млрд доларів. І щоб було простіше уявити цю цифру, для порівняння взяти Олександра Конотопського (який створив Ajax Systems). Його статки у 2024 році оцінювали в сотні мільйонів доларів, то статки Безоса все одно більші приблизно у 500-600 разів. Тобто це вже не просто “дуже багата людина”, а один з найбагатших у світу. Джефф Безос – біографія та ранні роки Джефф Безос народився 12 січня 1964 року в Альбукерке, штат Нью-Мексико. При народженні його звали Джеффрі Престон Йоргенсен, але згодом його усиновив Мігель “Майк” Безос, і саме так з’явилося прізвище, яке тепер знає весь світ. Історія в нього не з тих, де “з дитинства все було готове”. Так же як і у Леброна Джеймса, який пробивав шлях сам. Вже в ранні роки було видно, що хлопець тягнеться до техніки, логіки й усього, що треба не просто вивчити, а ще й зрозуміти, як воно працює. Ще в школі він запустив Dream Institute – центр, де займалися розвитком творчого мислення в дітей. Тобто оце бажання щось будувати, придумувати й запускати було в нього не після Amazon, а задовго до неї. Після школи Безос вступив до Принстонського університету і в 1986 році закінчив його з відзнакою за спеціальностями електротехніка та комп’ютерні науки. І це теж важливий момент. Бо він не просто “пішов у бізнес”, а мав дуже сильну технічну базу, яка пізніше й допомогла дивитися на інтернет не як на модну іграшку, а як на величезну майбутню систему. Далі були різні роботи, серед них Волл-стріт, Fitel, Bankers Trust. Але найпомітніший ранній етап – компанія D.E. Shaw. Куди він прийшов у 1990 році. Там він досить швидко виріс до старшого віцепрезидента, причому був одним із наймолодших на такій посаді. Саме там він і почав серйозно придивлятися до інтернету як до можливості, а не просто до нової технології. І вже з цього моменту його історія почала рухатися не просто в бік кар’єри, а в бік чогось значно більшого. Як Джефф Безос створив Amazon Амазон почався не з мільярдів, складів і вантажівок, а з дуже вчасно поміченої думки. На початку 1990-х Безос побачив, що кількість інтернет-користувачів росте зі швидкістю 2300% на рік, і зрозумів, що сидіти осторонь тут буде просто нерозумно. Треба було лише знайти, що саме продавати онлайн. Він вибрав книги. І не тому, що мріяв про затишну книгарню. Логіка була холодна й дуже правильна. Назв мільйони, полиці звичайного магазину цього не витримають, а в інтернеті – цілком. Тобто підприємець дивився не на романтику, а на ринок і те, що реально зручно продавати. Далі все пішло швидко. У 1994 році він залишає роботу в D. E. Shaw, сідає в машину і їде в бік Сіетла, де по дорозі допрацьовує бізнес-план. 5 липня 1994 року компанію офіційно реєструють у штаті Вашингтон. І спочатку вона називалася не Amazon, а Cadabra як відсилання до “abracadabra”. Але назва прожила недовго. Юрист почув її як cadaver – “труп”. Погодьтеся, не найкращий старт для магазину. Так з’явився Amazon. Назва на честь найбільшої річки у світі й з дуже прозорою амбіцією – якщо робити, то одразу з розмахом. Працювало все спочатку майже по-гаражному. Амазон стартував у гаражі орендованого будинку в Белв’ю. Коли сайт запустили для покупців у липні 1995, в офісі поставили дзвіночок. Кожне нове замовлення і він дзвенить. Спершу це було подією, всі бігли дивитися, хто там щось купив. Але дуже скоро дзвінків стало стільки, що цю ідею довелося прибрати. І це вже був хороший знак. У перший тиждень після запуску сайт продав книжок приблизно на 12 тисяч доларів. І відразу складається враження, що він з першого тижня злетів у ТОПи і став мільярдером. Ні. Амазон не став прибутковим миттєво. Безос будував його не як швидкий заробіток, а як довгу гру. Компанія вперше вийшла в плюс у четвертому кварталі 2001, а 2003 став першим повністю прибутковим роком. Тобто це не історія “геній усе зробив за місяць”, а історія про дуже довге й уперте масштабування. Безос створив те що ми зараз бачимо не тому, що просто “вгадав ідею”. Він побачив момент, правильно оцінив попит, вибрав розумний товар для старту, не злякався піти з комфортної роботи й почав із малого. А далі вже зробив те, що вміють одиниці – перетворив хороший старт у бізнес, який змінив звичку купувати в усьому світі. Власний капітал і статки Джеффа Безоса Оце якраз та інформація, де цифри реально роблять великі очі. Але статки Безоса – це не “лежить десь готівкою в сейфі”. Це насамперед вартість його частки в Amazon плюс інші активи – Blue Origin, The Washington Post, інвестиції, нерухомість. Тобто коли пишуть про сотні мільярдів, мова йде не про зарплату, а про ринкову оцінку всього, що йому належить. Станом на 2025 – початок 2026 статки Джеффа Безоса оцінювали приблизно в межах 220-240 млрд доларів. Наприклад, Forbes у квітні 2025 давав йому 215 млрд доларів, у березні 2026 року – 224 млрд доларів, а в окремі моменти січня 2026 року оцінка Forbes піднімалася навіть до 254 млрд доларів. Тобто в його випадку різниця в кількадесят мільярдів – це не фантастика, а звичайна реакція на рух акцій Amazon. У 2024 його капітал уже не раз переходив позначку 200 млрд доларів. Forbes у квітні 2024 року оцінював його статки у 194 млрд доларів, а окремо писав, що лише за рік його багатство зросло приблизно на 80 млрд доларів. Тобто навіть для людини такого масштабу суми там змінюються не “на пару мільйонів”, а на десятки мільярдів. Трішки грошової хронології: Цікаво й те, що Безос став першою людиною в історії, чиї статки перевищили 200 млрд доларів. Це сталося 26 серпня 2020 року. А ще раніше, 9 січня 2018, його вже називали найбагатшою людиною в історії на той момент. Основне джерело його багатства – частка в Amazon. У 2025 році вона оцінювалася приблизно в 8,6% компанії. І хоча з 2002 Безос продав акцій десь на 48 млрд доларів, у нього все одно залишився дуже великий пакет. Тобто ростуть акції – ростуть і його статки. Просідають – сума теж змінюється. Але навіть ці “просідання” у його випадку для більшості людей звучать як щось космічне. Особисте життя: дружина, діти та сім’я Джефф Безос у 1993 році одружився з Маккензі Скотт. Саме в той період, ще до великого Amazon. Вони були разом на старті його головної бізнес-історії. У них 4 дітей троє народжених синів та усиновлена донечка. У 2019 році Безос і Маккензі офіційно розлучилися. І це розлучення тоді обговорювали дуже активно не тільки через особисте життя, а й через гроші, бо Маккензі отримала значний пакет акцій Amazon. Далі в його житті з’явилася Лорен Санчес – журналістка, телеведуча, пілотеса й жінка, яка теж давно не чужа великому публічному світу. Пара почала стосунки у 2019 році, у травні 2023 стало відомо про заручини, а 27 червня 2025 року вони офіційно одружилися у Венеції. Цікаві факти про Джеффа Безоса Враховуючи, що Безосу на 2026 рік 62 роки можна ще довго говорити про його Amazon, гроші, космос і бізнес. Але, якщо чесно, найкраще людину часто показують не загальні слова, а факти. А в нього їх вистачає. Серед найцікавіших: З побутових дрібниць про нього часто згадують, що він не любить ранкові наради. Безос не раз говорив, що важливі рішення краще приймати тоді, коли голова свіжа, а не коли день уже зжував усі сили. Тобто навіть у режимі найбагатших людей світу він робив ставку не на хаос, а на ясність думки. Тобто Безос це людина, яка запускає підписки, тестує дрони, лізе в космос, купує газети, будує фонди, вкладає мільярди в клімат і ще й фінансує годинник на десять тисяч років. І от саме в таких деталях його масштаб відчувається навіть сильніше, ніж у сухій цифрі статків. Історія успіху Джеффа Безоса – це не просто про великі гроші, Amazon і гучне ім’я, яке знає пів світу. Це про людину, яка вчасно побачила можливість, не побоялася вийти з комфортної стабільності й роками будувала те, що сьогодні для мільйонів виглядає звичною частиною життя. І, мабуть, у цьому його історія чіпляє найбільше. Не тим, що він мільярдер, а тим, що все велике колись теж починалося з однієї ідеї, дивного офісу, ризику, дзвіночка від перших замовлень і дуже довгого шляху без жодних гарантій.

“Я щойно бачив дівчину і в неї була така коса, зараз рідко таке побачиш…справжня українка…Та ти що, дівчина, ще й з косою? Щось ти дурне мелеш.” Яка ж багатогранна українська мова. Ніби однакові слова, які звучать теж повністю одинаково, але мають абсолютно різне лексичне значення. Насправді, у розмові легко зрозуміти контекст слова, але часто буває і плутанина. Саме тому, в цій статті ми поговоримо про такі трохи “хитрі” слова, які називаються – омоніми. Омоніми – що це таке: визначення простими словами Омоніми що це – питання з шкільної програми п’ятикласників. Тож давайте телепортуємось за шкільну парту та згадаємо, що це таке омоніми, які не тільки урізноманітнюють нашу мову, а й можуть створювати смішні непорозуміння. Коротке визначення – омоніми що це таке Омоніми це – слова, які звучать та пишуться повністю одинаково, проте можуть мати різне значення. Омоніми – це слова, що мають однакове звучання: пояснення та особливості Якщо слідувати правилам української мови, то омоніми це слова які мають ідентичне звучання та написання, але різне лексичне значення. А якщо бути ще більш точними, то омоніми це слова що, навіть не дивлячись на однакове звучання, позначають абсолютно різні і нічим не пов’язані предмети, явища чи дії. Дуже важливо розуміти, що омоніми – це слова, які можуть заплутати, або навіть поставити людину в незручне становище. Крім того, омоніми – це слова що, можна сплутати з багатозначними словами, але між ними є суттєва різниця, про яку також йтиметься в цій статті. Приклади омонімів в українській мові Омоніми це приклади – математичні і омоніми – це приклади, тобто зразки чого небудь. Бачите, як легко можна заплутатися в поняттях. Також омоніми це наприклад слова “замок” чи “ручка”, але в різних контекстах. Пропонуємо переглянути слова омоніми приклади яких, допоможуть краще розібратись в темі. Таблиця: приклади омонімів Слово омонім Значення Значення Коса Заплетене волосся Знаряддя праці Лист Частина рослини Повідомлення Ручка Інструмент для письма Частина дверей чи чашки або валізи Чому слова “замок” і “замок” – це омоніми Подивившись на найпростіші приклади омонімів, можна відразу зрозуміти: омоніми – це слова що, попри одинакове написання та вимову, можуть мати абсолютно різне лексичне значення. Найпоширеніші омоніми приклади яких часто наводять в підручниках – слова “замок” і “замок”. Слова замок і замок це омоніми, адже вони пишуться та вимовляються однаково, але позначають різні предмети. Два значення омонімів “замок” та “замок” Крило літака і крило лелеки – це омоніми чи багатозначні слова Прочитавши правило, що таке омоніми, може здатись що все – надзвичайно просто. Та насправді не така вже й проста наша солов’їна. Не дарма ми вчимо її роками в школі, університеті та навіть в дорослому віці, ще маємо чому повчитись, та що повторити. Якщо ви прочитали що омоніми це слова, що пишуться однаково, але означають різне і ви переконані, що крило літака крило лелеки це омоніми, то ми вас розчаруємо. Насправді – це не омоніми, а багатозначне слово.  Чому крило літака і крило лелеки – багатозначне слово У випадку зі словом “крило” значення пов’язані між собою. А саме: Отже, слово “крило” має кілька значень, але всі вони пов’язані спільною ідеєю – це частина, яка забезпечує політ. Саме тому крило літака і крило лелеки – це не омоніми приклади, яких краще перевіряти у словнику, а приклад багатозначного слова. Повні омоніми – це що таке Ми вже розібрались, що омоніми це слова з однаковим звучанням, але різним змістом, а тепер давайте розглянемо, які ж бувають види омонімів. Омоніми види в українській мові У мовознавстві існує кілька видів омонімів, серед яких найчастіше виділяють: Повні омоніми приклади слів Повний омонім Його значення Його значення Брак Нестача чогось Дефект чогось Кран Пристрій для подачі води Підйомний механізм Лава Місце для сидіння Розплавлена порода вулкану Лексичні омоніми – це слова з різним значенням Лексичні омоніми це слова, які однаково звучать і пишуться, але мають різне лексичне значення та не пов’язані між собою за змістом та походженням. Лексичні омоніми – це і є сама звичайнісінька форма омонімів української мови.  Лексичні омоніми приклади Парні омоніми – що це таке Є в українській мові і таке поняття – як парні омоніми. Парні омоніми це слова, повністю різні за змістом, які збігаються за формою, але мають лише два основні значення, які не пов’язані між собою. Саме тому їх і називають “парними”, адже вони існують як пара омонімічних слів. Парні омоніми приклади Парні омоніми та пароніми: не плутаємо поняття Хочемо звернути вашу увагу на таке поняття, як пароніми, які мають свої особливості використання. Часто їх плутають з омонімами, адже ці слова схожі за звучанням. Проте між ними є важлива різниця. Пароніми – це слова, які подібні за звучанням і написанням, але мають різне значення. На відміну від омонімів, вони не є однаковими словами, а лише схожими. Саме тому їх легко переплутати під час мовлення або письма. Приклади паронімів Міжмовні омоніми – це слова, що можуть вводити в оману Повні, часткові, парні, ще й міжмовні. Ну як тут не заплутатись? У цьому абзаці розглянемо міжмовні омоніми що це таке, та як навчитись їх розрізняти. Визначення – міжмовні омоніми Міжмовні омоніми це – слова з різних мов, які однаково або дуже схоже звучать чи пишуться, але мають різне значення у кожній мові. Вони можуть легко заплутати під час розмови, або прочитання тексту, через що, людина може неправильно розуміти зміст. Крім того міжмовні омоніми дуже часто зустрічаються між спорідненими мовами, наприклад між українською, польською, словацькою або російською. Саме тому під час вивчення іноземних мов важливо звертати увагу не лише на звучання слова, а й на його справжнє значення в конкретній мові. Цікаво, що подібні слова іноді вводять в оману навіть сучасні системи штучного інтелекту, яким навряд чи вдастся повністю замінити людину у написанні текстів, адже без аналізу контексту алгоритм може помилково обрати неправильне значення, що в свою чергу приводить до більш грубих помилок. Міжмовні омоніми приклади Омонім Значення в українській мові Значення в іншій мові Лук Знаряддя для стрільби У російській – рослина  Неділя День тижня У російській – цілий тиждень Луна Відлуння У російській – місяць Чим омоніми відрізняються від багатозначних слів Омоніми і багатозначні слова – надзвичайно легко сплутати, але між ними є різниця. Омоніми це слова, які попри однакове написання та звучання, означають різне, натомість багатозначні слова, можуть мати одне походження, але багато різних значень.  Вчимось розрізняти омоніми та багатозначні слова Багатозначні слова та омоніми приклади До омонімів відносяться такі слова як “замок”, який може бути як будівлею так і дверним механізмом і у даному випадку слово “замок” – два абсолютно різні, зовсім не пов’язані значення. А прикладом багатозначного слова може бути “голова” у контексті “голова людини”, або ж “голова організації”. Таким чином можна побачити що слово “голова” в обох випадках позначає щось важливе, схоже між собою. В цьому і полягає головне розуміння відмінностей багатозначних слів та омонімів.  Омоніми в реченнях – приклади використання Омоніми слова приклади яких ми щоденно зустрічаємо у повсякденному житті. Та лише почувши ціле речення чи фразу, ми можемо зрозуміти що саме означає омонім, та до чого він буде відноситись. Тому, можна зробити висновок, що омоніми це приклади слів, значення яких стає зрозумілим лише з усього речення. Тобто, теза речення, ось що має значення, коли мова йде про розуміння омонімів. Від того наскільки влучно буде побудована теза і залежатиме правильне трактування речення. Омоніми приклади вживання у реченнях

Де зараз більшість українців купує косметику? Правильно – в інтернеті. Варіантів багато. Є і Brocard, і Notino, і купа інших магазинів. Але варто лише вбити в пошук “купити туш”, “блиск для губ” чи навіть “зубну пасту” і вгорі з’являється MAKEUP. І це світовий б’юті-рітейлер, який уже працює у 38 країнах, а ще має фізичні б’юті-шоуруми в Києві (ТРЦ “Атмосфера”) та Варшаві (“Воля-Парк”). Плюс вони не зупиняються на “просто доставці” – восени 2025 року MAKEUP запустив власні поштомати (так, не логістична компанія, саме магазин косметики), і їх уже понад 20. Звучить як історія “усе давно було продумано”. Але найцікавіше, що стартувало це не з мережі та поштоматів, а з досить приземленого запуску у 2009 році й шлях до популярності справді вартий розбору. Хто і коли створив MAKEUP Засновники компанії, Євген Малєв і Сергій Волобуєв, до цього працювали разом у “Люксоптиці” – великій роздрібній мережі. Малєв відповідав за розвиток бізнесу, Волобуєв – за автоматизацію процесів. Один думав про масштаб, інший – про систему. У 2009 році вони вирішили запустити спільний інтернет-бізнес. Спочатку пробували різні ніші. Дивилися в бік електроніки, але швидко зрозуміли, що там уже домінують великі гравці на кшталт Rozetka. Спробували книги – не злетіло. І лише після цього зупинилися на косметиці та парфумерії, орієнтуючись на європейський приклад parfums.cz (який згодом став Notino). Важливо розуміти контекст того часу. 2009 рік – це ще не ера масових онлайн-покупок. Інтернет-торгівля тільки набирала обертів. Великі мережі на кшталт Brocard, EVA чи Watsons тоді працювали виключно офлайн. Онлайн-канал вони відкриють значно пізніше. І саме в цьому засновники MAKEUP побачили можливість, яку інші ще не помічали. Перший сайт Сергій Волобуєв написав сам. Без великих команд і агентств. Проєкт запускали за власні гроші, вклавши кілька десятків тисяч доларів. А вже з ростом бізнесу залучили ще кілька сотень тисяч від знайомих і друзів. Все поступово й обережно. Тоді це виглядало як експеримент. Сьогодні як дуже влучне рішення, прийняте у правильний момент. Бізнес-модель MAKEUP – завдяки чому нижчі ціни Мейкап з самого початку грав не “як усі”. На українському ринку косметики ціни часто диктують офіційні дистриб’ютори. Вони працюють напряму з брендами, мають ексклюзиви й жорсткі правила щодо вартості. Компанія пішла іншим шляхом. У них немає прямих контрактів із більшістю виробників. Замість цього закуповують стокову продукцію – залишки товарів зі складів і магазинів офіційних дистриб’юторів у Європі. Це оригінальна косметика, але без прив’язки до рекомендованих цін. Саме тому вартість часто нижча, ніж у класичному ритейлі. На цьому й тримається вся модель. Великий асортимент і оборот, а не максимальна націнка. Зростання MAKEUP і шлях до лідерства Після того, як модель із низькими цінами й великим асортиментом запрацювала,”Мейкап” почав швидко рости. Без різких стрибків, але дуже системно. 2014-2019 роки – активне масштабування У цей період компанія серйозно розширює асортимент і логістику. Збільшується кількість брендів, оптимізуються склади, покращується доставка. MAKEUP уже не просто онлайн-магазин, а великий e-commerce-проєкт із тисячами замовлень щодня. До 2019 року виторг компанії перевищує 1 мільярд гривень, що для українського онлайн-ритейлу косметики було показником зовсім іншого рівня. 2019 рік – статус лідера ринку На цьому етапі MAKEUP уже офіційно вважається найбільшим інтернет-магазином косметики та парфумерії в Україні. Про компанію пише Forbes, називаючи її лідером онлайн-ринку краси. Фактично компанія стає точкою відліку, з якою порівнюють інших. 2020 рік – перший фізичний магазин Мейкап відкриває свій перший офлайн-магазин у Києві. Це важливий крок, бо компанія роками асоціювалася саме з онлайном. Паралельно звучать плани розвитку фізичної присутності не лише в Україні, а й у Європі. Онлайн залишається основою, але офлайн стає частиною стратегії. До 2022 року – активна міжнародна експансія MAKEUP працює вже в десятках країн Європи. У різних джерелах фігурує цифра понад 38 країн. Для кожного ринку створюються окремі сайти з локальними мовами, валютами та логістикою. 2022 рік – нові країни й сервіси MAKEUP запускає інтернет-магазини в Данії, Ірландії, Нідерландах, Швеції, Ізраїлі та США. Того ж року у Варшаві відкривається Makeup Atelier – салон краси, а також стартує онлайн-спільнота Makeup Club, що об’єднує клієнтів і б’юті-фахівців. 2023 рік – ще ширша географія Компанія виходить на нові ринки: Бренд остаточно закріплюється як міжнародний б’юті-ритейлер, а не локальний український проєкт. Якщо коротко, MAKEUP виріс з інтернет-магазину в Україні до міжнародної платформи з продажами, офлайном і власною екосистемою. І все це без різких ребрендингів чи гучних заяв, а через постійне розширення й контроль над сервісом. Цифри успіху Про успіх можна довго говорити словами. Але найкраще його видно в цифрах. У випадку MAKEUP вони не для “похизуватися”, а щоб зрозуміти масштаб і темп росту: Рік Показник Що це означає на практиці 2018 Перша оцінка бізнесу Ігор Мазепа з Concorde Capital вважає, що MAKEUP коштує орієнтовно $100 млн. Того ж року фонд купує 2% компанії. 2019 Виторг Перевищує 1 млрд грн, а ріст прибутку становить +79,3% за рік. Для порівняння EVA – +52%, PROSTOR – +39,7%, Brocard – лише +10%. 2020 Новий інвестор Фонд Horizon Capital входить у бізнес. За даними AIN.UA, фонд отримує 18% компанії за $8 млн, оцінка MAKEUP – близько $43,5 млн. 2020 Трафік в Україні Середньомісячна відвідуваність – 6,5 млн користувачів. Для порівняння, EVA.ua мала близько 2,1 млн. У загальному рейтингу сайт входить у ТОП-4 України після Rozetka, Epicentrk.ua та Allo.ua. 2021 Аудиторія 7 млн зареєстрованих користувачів у 14 країнах, з них 3 млн – в Україні. Компанія публічно заявляє мету – 10 млн користувачів. 2023 Позиція на ринку 7-ме місце серед усіх e-commerce-проєктів України за рейтингами ділових медіа, зокрема у списках від Forbes. Приблизно 50% виторгу формують закордонні ринки. Компанія також керує онлайн-магазином дитячих товарів Panama.ua, розширюючи e-commerce-екосистему. Якщо звести це все до одного висновку, то MAKEUP виріс не “на хайпі”. Компанія вчасно зайшла в онлайн, як і Jooble свого часу, дочекалася моменту, коли ринок дозрів, і виявилася готовою швидше за інших. Інвестори прийшли вже після того, як бізнес довів свою життєздатність цифрами, а не презентаціями. Саме з таким бекграундом логічно подивитися, яким бренд є зараз і як виглядає його розвиток у 2024-2026 роках. Що з MAKEUP зараз: 2024-2026 роки Якщо коротко вони давно переросли формат “просто інтернет-магазину”. Станом на 2023-2024 роки на платформі представлено понад 4 500 брендів і майже 250 000 товарів. Від мас-маркету до люксу, від декоративної косметики по догляду, парфумів і дрібниць на кшталт зубної пасти. Фактично це один із найбільших б’юті-каталогів у Європі. Але на товарах розвиток не зупинився. MakeUp Hub – новий етап У червні 2025 року MAKEUP запустив MakeUp Hub – сервіс для запису до салонів краси та б’юті-майстрів. Простими словами, це агрегатор послуг – можна знайти майстра, подивитися профіль, відгуки й одразу записатися онлайн. Розробка тривала понад рік, а інвестиції в запуск перевищили 500 000 євро. Спочатку сервіс запрацював у Києві. За перші два тижні до платформи підключилися 9 салонів і 7 майстрів. Уже влітку 2025 року MakeUp Hub став доступним по всій Україні. Монетизацію запланували без різких рухів – через платні рекламні опції та просування профілів, а не обов’язкові комісії “за кожен запис”. Сервіси, які тримають клієнтів Паралельно компанія продовжує розвивати те, за що її й люблять: Можна сказати й простіше – MAKEUP тримає клієнтів не якимось одним “фокусом”, а постійною роботою з дрібницями. Завжди є акції, промокоди, спеціальні пропозиції, подарунки до замовлень і персональні знижки. Не раз на рік і не “для галочки”, а регулярно. Контент і новинки У січні 2026 року MAKEUP активно працює й з контентом. З’являються огляди новинок, зокрема YouTube-добірки ТОП-15 косметичних новинок 2026 року – з продуктами від Maybelline, L’Oréal та інших брендів, які одразу можна знайти й замовити на сайті. Якщо підсумувати, у 2024-2026 роках “Мейкап” уже не виглядає як бізнес, що “шукає себе”. Це зріла платформа, яка паралельно розвиває каталог, сервіси, логістику й контент. Вони не роблять різких рухів, але постійно додають нові зручності й напрямки, поступово збираючи навколо себе цілу б’юті-екосистему. І розвиток іде не заради галочки чи модного слова “масштабування”, а з чітким фокусом на користувача. Саме тому MAKEUP уже давно не просто місце, де купують косметику, а сервіс, до якого звикають і з яким залишаються надовго.

Здається, що екологія це щось із підручників або конференцій. Але насправді вона поруч. У повітрі, яким ми дихаємо. У воді, яку п’ємо. У ґрунті, де росте наша їжа. У місті, де щодня живемо. Це наука не лише про ліс і ведмедів, а про те, як пов’язані між собою ми, природа, повітря, вода, будівництво й навіть транспорт. Якщо вам здається, що це щось нудне й не для вас, ця стаття змінить уявлення. І, можливо, змінить щось у щоденних звичках. Що таке екологія та яка її мета Екологія – це наука про взаємозв’язки між живими організмами та середовищем, у якому вони існують. Тобто не просто про природу, а про систему, де все впливає одне на одного: вода, повітря, ґрунт, люди, тварини, виробництво, транспорт. Сам термін з’явився у 1866 році. Його запропонував німецький вчений Ернст Геккель. У перекладі з грецької oikos означає “дім”, logos – “наука”. Дослівно – “наука про дім”, яким є планета Земля. Геккель першим заговорив про те, що природа не хаос, а система. І щоб розуміти, чому щось зникає, чому змінюється клімат або гинуть тварини, треба вивчати зв’язки між усім живим і середовищем. Тож це більше, ніж теорія. Це наука, яка допомагає бачити причинно-наслідкові зв’язки: чому вода у річці стала непридатною для купання, чому зникають бджоли, чому погіршується повітря і що ми можемо з цим зробити. Що вивчає екологія Після того, як стало зрозуміло, що природа – це система, а не просто набір пейзажів, екологія почала відповідати на головне запитання: як все живе пов’язане між собою? Тож об’єктами її вивчення стали: А ще екологія давно вийшла за межі “природознавства” і стала містком між природою, технікою й суспільством. Тому має кілька основних напрямів: Напрям Що вивчає Загальна екологія Закони й принципи взаємодії всього живого з довкіллям. Чому вмирають риби в річці, чому птахи зникають із міст, як зміна клімату впливає на врожай. Соціальна екологія Як дії людей (забудова, промисловість, транспорт) змінюють природу. Як вирубка лісів провокує повені, чому сміття на вулицях не дрібниця, а проблема для міста. Прикладна екологія Як захищати довкілля. Як створити фільтри на заводах, як переробляти батарейки, як зробити міський парк “живим”. Медична екологія Як екологічні умови впливають на здоров’я людини. Брудне повітря – більше бронхітів, важкі метали у воді – проблеми з нирками, шум – стрес і тиск. Але на цьому все не закінчується. Кожен напрям екології має свої “гілки”, вузькіші спеціалізації, які допомагають краще досліджувати конкретні проблеми. Наприклад, прикладна охоплює інженерну, яка шукає способи очищення повітря й води, зменшення шкідливих викидів. Є екологія людини, що вивчає, як умови довкілля впливають на здоров’я, побут і навіть тривалість життя. Соціальна розглядає вплив суспільства на природу, а також формування екологічного мислення, те як ми ставимось до планети. Є й сучасні піднапрями. Глобальна екологія – це про кліматичні зміни та великі процеси, що охоплюють всю Землю. Екологія міста (урбоекологія) – аналізує життя у містах: від сміття й транспорту до зелених зон і забудови. А екотоксикологія вивчає шкідливі речовини, які потрапляють у природу й повертаються до нас через воду, їжу, повітря. Екологія України Коли говоримо про екологію, хочеться знати не лише глобальні теорії, а що насправді відбувається у нас в Україні. Адже ми дихаємо цим повітрям, п’ємо цю воду, тут ростуть наші діти. Спека стає все сильнішою. Воду з крана пити небезпечно. У багатьох селах уже й криниці не гарантія. Річки міліють, озера зникають. І це не винятки, а наслідки того, як ми ставимось до природи. Але все можна змінити, якщо бачити ситуацію та знати основні екологічні виклики. Забруднення повітря Через роботу промислових підприємств, старі ТЕЦ і котельні, викиди транспорту, пил з будівництва – повітря в багатьох містах стає шкідливим для здоров’я. І це не вигадки – це видно навіть у звичайних застосунках погоди: “якість повітря – задовільна”, “погана”, “не рекомендується виходити на вулицю”. У Черкасах, наприклад, у телеграм-чатах часто з’являються повідомлення: “У повітрі виявлено аміак”, “перевищено рівень формальдегіду”, “діоксиди та оксиди азоту”. У Києві, Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі ситуація не краща. І це те, чим ми дихаємо. Не десь там, а прямо зараз, щосекунди. За даними ВООЗ, щороку в Україні через забруднене повітря помирає понад 30 тисяч людей. І це не лише легені, а й серце, судини, хронічні хвороби, загострення астми, імунні збої, ризики для дітей і літніх людей. Проблеми з водою У світі нестача чистої води – глобальна проблема. Але і в Україні ситуація серйозна. У містах воду з крана пити практично не можна – її знезаражують хлором, смак і безпека викликають сумніви. У приватному секторі зазвичай користуються свердловинами глибиною 6-10 метрів. Але це теж поверхнева вода, в яку легко потрапляють опади, добрива з полів, хімія. І навіть якщо кажуть, що “без шкоди” – гарантій ніхто не дає. Річки й озера зникають просто на очах. Наприклад, у селі Хутори Коврайські (батьківщина г. Сковороди) на Черкащині річка пересохла кілька років тому. В інших регіонах багато водойм заростають або перетворюються на болота. Сюди ж додаємо стічні води, промислові викиди, незаконні зливи й маємо не просто “негаразди”, а поступову екологічну катастрофу. Сміття й відходи Проблема зі сміттям в Україні давно вийшла з-під контролю. Сміттєзвалища переповнені, нові облаштувати важко – або немає місця, або громади проти. Більшість звалищ не мають сучасної системи захисту ґрунту й води. Основна частина відходів – пластик, який не розкладається століттями. Наприклад: Такі відходи ми бачимо всюди – на узбіччях, у лісах, біля річок. Це шкодить і довкіллю, і тваринам, і нам самим. Бо токсичні речовини з відходів проникають у воду, повітря, ґрунт і зрештою потрапляють назад у наші склянки, тарілки й легені. Війна й наслідки для довкілля Військові дії додали новий екологічний вимір. Постійні обстріли, пожежі й розриви техніки забруднили ґрунт, воду та повітря токсичними речовинами. Ці забруднення можуть викликати подразнення шкіри, захворювання легень і навіть рак, і це – не про далеке майбутнє, а про сьогодення. Окрім того, руйнування інфраструктури завдало збитків довкіллю на десятки мільярдів гривень, знищено понад 2 млн га лісів, а відновлення екосистем займе десятиліття. Хоч проблем багато, є й дії, що працюють у протилежному напрямку: Є проєкти з моніторингу якості повітря, сортування сміття на рівні шкіл та міст, розбудови велосипедної інфраструктури. І все це вчить жити з повагою до довкілля. Екологія для дітей Пояснювати дітям, що таке екологія найкраще на прикладах. Не нотаціями, а діями вдома. Якщо дитина бачить, що ви не кидаєте фантик повз смітник, сортуєте пляшки, економите воду, то вона це запам’ятає. Саме так формується еко-звичка на все життя. Наприклад, за місяць одна родина може зібрати окремо: Коли все це віддати на переробку, воно не лежить горами на смітнику, а перетворюється на нові речі. Пляшка стає новим контейнером, старий папір – новим зошитом, а скло – знову банкою. І ці речі ще десятки років будуть комусь корисні. Але екозвички формуються не лише вдома. У школах дітям дедалі частіше розповідають про важливість довкілля, проводять екоуроки, показують, як правильно поводитися з відходами. Учні беруть участь у тематичних тижнях, сортують сміття, збирають кришечки, батарейки, макулатуру, саджають дерева й прибирають парки. Цю тему підтримують і на рівні держави. Є всеукраїнські програми та конкурси для школярів. Наприклад, конкурс “Маю право на чисту планету”, організований Міністерством захисту довкілля разом із благодійним фондом “Глобаль2000 дітям України”. Є проєкти на кшталт Let’s Do It Ukraine, які об’єднують учнів, вчителів і батьків по всій країні. А також місцеві ініціативи, коли школярі разом із громадами висаджують дерева, створюють зелені куточки, розповідають іншим, як берегти планету. Екологія змінюється і ми разом із нею Ще 10-15 років тому про екологію майже не говорили. А сьогодні це вже тренд і в Україні, і в усьому світі. Люди змінюють звички, обирають еко-сумки, одяг із перероблених матеріалів, будують енергоощадні будинки. Це вже не мода – це нова норма життя. Більше уваги й до природи: Зростає кількість сонячних електростанцій, стає більше електромобілів, менше вихлопів, менше шкідливих речовин у повітрі. Змінюється й попит на професії. Якщо раніше екологів майже не було, то зараз це затребувана спеціальність. За даними МОН, у 2023 році на бакалавра з екології навчались понад 6 600 студентів, а понад 3 100 здобули магістра в цій галузі (дані EcoPolitic). Вивчати екологію пропонують понад 80 вишів, майже в кожному регіоні України. Серед них: І саме зараз – найкращий час, щоб стати фахівцем, який допомагає змінювати світ. Якщо коротко, то екологія – це про кожен день, коли ви обираєте взяти багаторазову пляшку чи купити пластикову, проїхатися велосипедом чи завести авто на 10 хвилин, викинути батарейку в смітник чи віднести в пункт прийому. Саме ці дрібні рішення, помножені на мільйони людей, змінюють країну.